Стихотворение «курчата»

­­­Тобі, північній мацапурі,
в полоні вічної труни
людей переплавляти в кулі,
чи рабські дзьоби сарани,
щоб убивати, убивати
без жалю в серці все живе,
робити замість благодаті
пустинне море снігове.

Мені простую чи святую
зіграти роль у цій війні -
додати у блакитну кулю
рясного жита жовтини,
і вижити і виживати,
хоч як-би молох не шалів,
аби завзято так, завзято,
гайок вишневий зеленів,
і щоб клювали корм курчата
во вік віків, во вік віків.

світлина: Герман Гольд. Курчата. 1967.