Стихотворение «на ковзанці»

­­Ти можеш жити так, як заманеться,
топтати взутим ряст чи босоніж.
Стежина вкрита скалками від скельця,
розбитого із серцем впереміш.

Ти можеш не стріляти холостими.
Хоча, удавання це твій коньок.
Аж жижки сіпає, який твій хист віджилий.
Іди, шукай на забавку цяцьок

не в цих краях, не в цьому королівстві.
Для тебе дім закритий на нічліг.
Без тебе дихання стає сріблистим,
як на церковних банях перший сніг.

світлина: Олександр Мурашко. На ковзанці. 1905