ранок

­­­­­­­Життя така двоїста штука -
не встигло дати, вже бере,
і тихо, тихо так шушука,
немовби вітер між дерев.
Яке тонке хитросплетіння.
Живи, закохуйся, кохай.
Вирощуй квітку із насіння,
не задля пустощів бодай.
Діли життя своє і ліжко
наполовину двох часток,
і поміж ділом, так, побіжно,
останній пригуби ковток.
Не віднайти живого свідка
в куті глухому перехресть.
Лише на підвіконні квітка
розділить навпіл навіть грець.

світлина: Тетяна Яблонська. Ранок. 1954