думка про кохання Мамая

­­­­­­­Прощайте, прощайте, прощайте,
за дні, що лишилися в сні.
Ночівлі без снів, прощавайте,
неспівані думки-пісні.
Пробач мені, люба, кохана,
за мальви розквітлі в саду,
за рани, сполохані рани,
у серці твоїм на біду.
Ні сіло ні пало, неждано,
настала година сумна.
Прощають і тато, і мамо,
лише не прощає війна.
Від мальви, від серця, від хати
полохайте чорних птахів.
Кохайте, кохайте, кохайте,
Мамай як кохати навчив.
Ні з того ні з сього, ні з дива,
не стане добра на землі.
Ти бачиш, цвіте Україна,
ти бачиш, летять журавлі.
Прощайте, прощайте, прощайте...