Вижити вранці мені пощастило,
сонечко зійде, світанок побачу.
Рядом окопчик дві міни накрили,
там же хлоп′ята - сиджу, ледь не плачу.
Рани мої - це не так то й важливо,
я ж бо живий і цей день не останній.
Скільки ж їх, хлопчиків тут залишилось,
в тому від "граду" жахливім тумані.
Юний хлопчина не звідав кохання,
іншого ж хлопчика любить дівчина...
Хто із них думав в той день на світанні -
він же сиріткою лишить дитину.
Всі вони різні, які ж вони діти:
мрії, надії , кохання і зради...
Жити б, любити. співати, радіти,
зірку коханій із неба дістати.
Будемо мстити жорстоко, відверто,
і не про нас він, той час милосердя.
Чорт нагородить рашистів посмертно,
шкуру здеремо із рашо-ведмедя.