про серпень, часоплин та двобій елегій і гармат

­­­­­­­­­Степами, луками, шляхами 
серед покинутих могил,
під скрип чумацької мажари
наздогоняю небосхил.

В калюжі - ліпшому свічаді,
збираю виблиски зірок.
О, ці вабливі зорепади.
О, ці принади заморок.

Володар літ і женчик - серпень -
моїй дружини любчик, брат.
Тасьма до самих кревних зведень -
двобій елегій і гармат.

Короткі ночі, довгі днини
струмить життя із соломини,
лише кохання б′є взахлин.
Ось мій часопис, часоплин.

Ось і серпневий вечір. Тиша
і зачарована Десна.
Душа стає на вік мудріша
і не стишається війна.