Моїй внучці Софії
Весна. І березень. І свято.
Жіноче свято навкруги.
Його чи не найкращим звати.
Любов вітає дорогих.
А з нею віру і надію
із почуттями обіймай,
бажання, що на серце діє!
Його хтось щирий упіймав.
А це душа. Їй час летіти
до променів, що золоті.
Єднаймося, дорослі, діти!
Духмяні квіти – то лади.
Хоч інколи бувають зливи,
панує сонечко завжди.
Хто родить щастя, ті щасливі.
Жінки – це щастя. Знаєш ти?