­nigdy więcej

­Шумить, як вечір, колисково,
колосся букв і рідне слово.
Жовнір бажає стратить мову.
Ніколи знову, ніколи знову.
Щоб сповивати землю голу,
щоб було поле волошкове,
найкращі пали ниць додолу.
Ніколи знову, ніколи знову.
Не час тече, вода Дніпрова,
на луках жнуть траву медову.
І жме чоло вінок терновий.
Ніколи знову, ніколи знову.
Як талісман в руці фартовий
зітнем родзинку бурштинову -
і розіб′єм ворожу змову
навіки  сполом, навіки сполом.