Литературный сайт
для ценителей творчества
Литпричал - cтихи и проза

До, як годиться, Бісектриси


Пора блаженства проминула
прийшла - замішань і тривог.
Я йду від вас туди, де небу
дерева роблять хендехох.

Де ми колись із вами вперше
гуляли та без заковик
у срібнім світлі обіймались,
немов дружина й чоловік.

Тепер же йду від вас. Розбилось
чуття мого яйце-райце
і ви поета не спиняйте,
а повертаючи лице

простежте, як рушаю в далеч,
свій закінчивши перекур,
бо мене кличуть і співають
вогні далеких амбразур.

Не можу я у вашім дзоті
плекати мертве почуття,
тому в далеку путь рушаю,
в далеку путь рушаю я.

Піду, допоки є ще сили,
піду я, поки ще не здох
і понесу в пістрявій торбі
цілунок ваш, загорнений у мох.

У мох - бо він бактерицидний
і називається сфагнум.
А ви, моя кохана, цитьте,
що душу вашу не збагнув.

Забудь, що був такий поетик,
якого так любила ти,
сплітаючись у тет-а-тетах
серед міської суєти.

Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Иронические стихи
Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 6
Свидетельство о публикации: №1161218439457
@ Copyright: Петро Ємець, 18.12.2016г.

Отзывы

Добавить сообщение можно после авторизации или регистрации

Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!

1