Литературный сайт
для ценителей творчества
Литпричал - cтихи и проза

Всю ніч у Дунаю ріки


Чому, я не знаю, здалося:
життю недалеко вже край.
Блукав я в безмежній тривозі
і вийшов до річки Дунай.

І в сутінках тихих вечірніх
зустрівся мені чоловік
високім на пагорбі чільнім
і мене скалічив навік.

Він вийшов і став коло броду й
дорогу мені заступив
на берег, де мого народу
розвихрений вогник горів.

І билися ми на порозі
всю ніч у Дунаю ріки.
і смерть недалеко, здалося,
від злодія злої руки.

Важкого його, наче камінь,
я високо в небо підняв
і кинув на землю, і яму
пробила горбата спина.

А він доторкнувся підступно,
зламавши мене у стегні,
як вигасли зоряні крупи
і сонце збудили на дні.

І був я готовий померти
й хвилини лічити почав,
а він возлетів понад твердю
і горб його крилами став.

І був я готовий пірнати
у пекла палаючий став,
а він обійняв мене братськи й
мене богоборцем назвав.

Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика религиозная
Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 10
Свидетельство о публикации: №1161202439452
@ Copyright: Петро Ємець, 02.12.2016г.

Отзывы

Добавить сообщение можно после авторизации или регистрации

Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!

1