Запізніле кохання


Життєвими дорогами ходили,
У кожного із нас була своя.
Втрачали і знаходили,любили,
Та раптом на стежині - ти і я.

Як поглядами стрілись ненароком,
То зрозуміли все без зайвих фраз,
Що нарізно надалі ми - ні кроку,
Ніхто й ніщо вже не розлучить нас.

Нехай у тебе сивина на скронях,
У мене стрічка срібна у косі,
Але серця у вічному полоні
Трепетної ніжності й краси.

2007 р.

Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика любовная
Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 5
Свидетельство о публикации: №1151026439330
@ Copyright: Неоніла Володимирівна Гуменюк, 26.10.2015г.

Отзывы

Добавить сообщение можно после авторизации или регистрации

Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!

1