Зрада


Вона дізналася. Про все. Та це, все одно, не те. Лінія гіркоти брехні втрималася. Не зламалася. Її сльози данина своїм старанням. Такі ж даремні, як і самі старання. Я втримався. Так хотілося програти. Вперше. По-справжньому. Впасти, щоб зав’язати. І так розкритись. Закрити лише лице. Щоби яйце мого чорного всесвіту нарешті тріснуло, і зловонний рій мух вирвався напоказ усьому світу. Або хоча б їй, одній. Без перериви. Зламані нерви. ЇЇ камінці ревнощів. Мої вцілілі вікна. Корови в жертви. Потоп неминучий. Гачок.

Ранок однаковий. Гріхи забризкані парфумами фальшивих слів. Ісус глухий. Все одно, він не свій. Згодиться тільки для портрету в кімнаті аноніста і для замолення незручних моментів. Монети карбовані в Іскаріоті. Ними сплачено за опіум. Глаукома своя хвороба. Вигідна і не болюча. Колюча сніжинка Бога всередині змазана Черняхівською шинкою. На повний шлунок святість здається мандою, а манда святістю. Розп’яття дотепний процес на чужі руки. Свої, тільки для дрочки. Наповненні бочки зі смолою киплять. Не вистачає тільки мого тіла і солі. Фільму Пазоліні і мозолів. Скрипка з пейсами. Оце пекло. Пекло і пекло, і випікло. Крихту.

Цілую її у скроні. В губи ні. Зі сну нестерпний запах. Ключ, двері, під’їзд, собака. Вона знає про мою зраду. Однаково пізно ловити скло, коли те розбите летить крізь порізані пальці. Її кров мої цвяхи. Вона, як Марія, та тільки не та. Інша, проста і дотепна. Я голий стручок на чолі Вельзевула. Вона це знала, а зараз забула. Певно забула, коли ще спить і дозволяє моїм волохатим ногам тертися об її гомілки. Ріки, гірки, спирт і дирка. Що тримає біля себе і слухає, як сопуть мої волосаті ніздрі. Ездра Паунт, хто це? Проспав на уроці. Не думаю, не знаю. Зализаний язиком хтиву йду до іншої зграї їсти своє лайно. Спи. Моя зрада тебе не уб’є. Тільки зробить сильнішою, ніж ти зараз є. Спи. Я повернуся. Де б я не був, повернуся і уткнуся мокрим носом в твою пахву. Чи в піхву? Куди пустиш, туди і ввіткнуся. Спи. Не хвилюйся. Я виплюну лобкове волосся зі свого рота, коли повертатимусь додому. Рота промию в найближчій калюжі. І більше не буду. Ніколи. Сьогодні.

Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Проза ~ Миниатюра
Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 4
Свидетельство о публикации: №1141111438826
@ Copyright: Симор Гласенко, 11.11.2014г.

Отзывы

Добавить сообщение можно после авторизации или регистрации

Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!

1