А я тут на війні.




Довго виношував ці слова. Не знав,як тобі сказати.
Я став добровольцем одного з батальйонів.
Я не міг так довго мовчати.
Собою я закриваю тіла мільйонів.
Мій маленький син залишився тут в тилу.
Моя молода дружина вже не плаче.
Я стомився під час ротацій витирати її сльози.
Своїм захриплим голосом від переживань питає
«Чи не стомився ти,козаче?»

Поки хтось досі не бачить війни я стою тут в сирій
землі по груди в окопі.
Поки хтось зривається на дрібницях я сьогодні нічого не їв.
Поки комусь байдуже я хороню третього побратима…
Я тут на війні…
Оті короткі паузи серед боїв,коли скінчився обстріл.
Можливо я востаннє дзвоню тобі затиснувши в руках фото
тебе і маленького сина.
Вже давно написана записка до коханої.
Притискаю фото до грудей. Стискаю сильніше автомат.

Я правнук козаків Хмельницького.
Я правнук воїна УПА.
Нащадок оспіваних Шевченком гайдамаків.
Зі зброєю,як колись бороню свою Україну.
Мамо,я не міг зробити по-іншому.
Мамо,не плач будь ласка.
Я повернуся. Повернуся живим.
Повернуся таким яким і був колись. Твоїм коханим сином…

Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 6
Свидетельство о публикации: №1150517438801
@ Copyright: Зореслав Коновалов, 17.05.2015г.

Отзывы

Добавить сообщение можно после авторизации или регистрации

Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!

1