У присмерку чужої долі


У присмерку чужої долі
У присмерку чужої долі
Ніхто й не гляне за лаштунки,
Душа там нидіє в неволі,
В старі закута обладунки.
А їй підняти б вгору крила,
Розправити міцні рамена,
Відчути молодості силу,
Що розливається по венах.
Для щастя треба так лиш мало…
Хоч міцно впилися тенета
Пройдешніх років… В снах літала
Поміж галактики й планети.
Та тіла немочі безсилі
Скували міцно юну душу,
Так ніби парус, що при штилі
Безсилий човен з місця зрушить.

Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика философская
Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 4
Свидетельство о публикации: №1160328438502
@ Copyright: Іванна Байда, 28.03.2016г.

Отзывы

Добавить сообщение можно после авторизации или регистрации

Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!

1