Невпокорені коні


Невпокорені коні
Мчать полями вітри, молоді невпокорені коні.
Нива гривою жита майорить безтурботно услід.
Пломеніється мак на ромашок безмежній попоні,
Що під яром стрімчастим рве на клапті розбурханий глід.

Мілководий струмок в’є між трав, мов розторсані пута.
Б’ють на сполох сороки в смолоскипах підхмарних дубів.
Та дурманить табун неосяжна свободи отрута,
Що жарінь вчастувала опівденним марінням хлібів.

Загубили баскі над рікою лісочка підкову,
Холодком поманивши жирнотрав’я у лоно гаїв.
Загорожею ті нашорошили крони до лову…
Обійшли їх вітрила між волошок хистких ручаїв.

Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Мир души
Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 3
Свидетельство о публикации: №1161109438073
@ Copyright: Олег Корнієнко, 09.11.2016г.

Отзывы

Добавить сообщение можно после авторизации или регистрации

Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!

1