Литературный сайт
для ценителей творчества
Литпричал - cтихи и проза

Вознесіння


Вознесіння
Сидить душа на розгіллі думок,
Вимолюючи в серця покаяння.
А те, сп’яніле боєм, подаяння
Гординею вихаркує в пісок.

Мов блискавки здригають нерви плоть,
Налякані осколковим візитом.
Охриплий зойк підступним паразитом,
З легень дірявих ніжить сонцезлоть.

Бунтує кров тісним пасажем вен,
Вулканом ран звергаючись назовні.
Тече з долонь, що вже хвилину повні,
Паплюжачи приватний лоск знамен.

Стуляє очі небуття журба.
Озимок смерті вивільняє жовна.
Возноситься Душа надії повна,
Що не даремна смерть цього раба.

Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика философская
Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 5
Свидетельство о публикации: №1150530438051
@ Copyright: Олег Корнієнко, 30.05.2015г.

Отзывы

Добавить сообщение можно после авторизации или регистрации

Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!

1