Литературный сайт
для ценителей творчества
Литпричал - cтихи и проза

Звичайне диво


Звичайне диво
Душа її – незвідана глибінь
Напівтонів брунатного какао.
В очах пульсує вилиняла синь
Небес, де сонце мружиться лукаво.

М’якенький обрис повнотілих форм
Здригається від подиху слабкого.
Життєвих не дотримуючись норм,
Дарує вогкість серденька палкого.

Задарма злото роздає по дню.
По ночі стелить срібляну доріжку,
Чужого бруду беручи пеню
На легковірну трепетну маніжку.

Її ж планида – слізна самота
Роззявами заклятого вигнанця,
Чужих відбитків груба тіснота,
Чи ляпас від проїжджого коханця.

Руйнує душі чванство і пиха,
Суспільні упередження байдужі.
Якщо ж позбутись даного гріха,
Красу узріти можна… і в калюжі.

Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика философская
Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 6
Свидетельство о публикации: №1141221438042
@ Copyright: Олег Корнієнко, 21.12.2014г.

Отзывы

Добавить сообщение можно после авторизации или регистрации

Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!

1