Березнева віхола


Березнева віхола
Ведмедем білим розляглась Зима,
Морозно наплювавши на прикмети.
Її пухкі лапища-перемети,
Дорогу потаїли крадькома.

Встромила льодовиті пазурі,
Гарчить шалено, рве свою поживу.
І жнуть серпами ледь зелену ниву
Поривчастого вітру косарі.

У розпачі берізка між куги,
Сере́жкові в клубок згортає віті,
Ридає, що нема Весни на світі...
І сльози примерзають від хуги.

Але, на ранок Березень-юнак,
Лозиною верби спровадить звіра…
В підталинах його шерстина сіра
Мигне сердито в хащах між ломак.

Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика пейзажная
Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 4
Свидетельство о публикации: №1130725437888
@ Copyright: Олег Корнієнко, 25.07.2013г.

Отзывы

Добавить сообщение можно после авторизации или регистрации

Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!

1