За мить до пітьми


За мить до пітьми
Місяць оком дракона стереже видноколо,
М’язи-хмари напружив, жде команду «Зійди!».
У гаю диво-птах розплескав ніжне соло,
На прокрадливих лапах нічка плине сюди.
Її подих імлою устилає покоси,
Ніжно пестить колосся перезрілих хлібів.
І потемок гіркий солодять медоноси,
Що знебарвили схили панівних берегів.
Ще єдиний стрибок – і померхне багаття,
Дня минулого спомин розчиниться мов сон…
Вовчу шкуру свою на роззорене плаття
Нічка змінить і небом поплазує дракон.

Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Стихи, не вошедшие в рубрики
Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 3
Свидетельство о публикации: №1130715437836
@ Copyright: Олег Корнієнко, 15.07.2013г.

Отзывы

Добавить сообщение можно после авторизации или регистрации

Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!

1