Про Соловки


Про Соловки
Серед Білого моря острів.
Кам’яний навкруги очерет.
Осьде час, осьде простір,
павутиння жагучих тенет.
Острів бранців посеред горя
і в оточенні хвиль водночас.
Незворотньо так і поволі
сірий простір висмоктує час.
Осьде душі знаходять спокій.
Ось Голгофа. І так залюбки
вишини набирається сокіл...
Соловки, Соловки, Соловки.

Знову Північ зітхає на Київ
бескінечних ночівель вітри.
Ой ви хвилі, дніпровськії хвилі,
родовідні мої стовбури,
побратими мої ви покревні,
від Чернiгова до Чернівців,
понеситимете через греблі
коміссарів в сутанах ченців ?
Де ступа коміссаровий чобіт
лиш нікчемні ростуть слимаки
і нескорених чується човгіт
в Соловки, Соловки, в Соловки…




Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика гражданская
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 11
Опубликовано: 15.04.2021 в 10:52
© Copyright: Александр Цветков
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1