про Пирогощу і 12-тий трамвай


про Пирогощу і 12-тий трамвай
Був день, як день. Був край весни, тридцятотравень.
Студент-художник малював життя ескіз,
ранковий аромат із дворових кав’ярень
аж догори здіймав Андріївський узвіз.

Я плентався один, бруківкою, поволі,
студент подарував один ескіз дарма,
коли мені назустріч промайнула доля,
і незнайомка оком тільки повела.

Ми розійшлись на вік за Боричевим током,
розлуку в дзвін переливали Флор і Лавр,
як їм завіщано було отим пророком,
що малював майбутнє розмаїттям барв.

І день минув. Давно ескіз покрився пилом.
Дощі бруківкої збігають восени.
Той чорно-білий кадр, розписаний чорнилом,
німим кіно стоїть в моїм застиглим сні.

Праворуч Ельсінор, ліворуч Пирогоща,
між ними порожня, така, хоч кіньми грай.
Не освіжить імла того кохання мощі.
Котить, котить в депо дванадцятий трамвай.



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика любовная
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 8
Опубликовано: 01.04.2021 в 23:59
© Copyright: Александр Цветков
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1