Pohlia nutans


Я тебе не назву старшиною,
твій сірник не рівня вогню.
Не частиною, Палестиною,
свій вогонь від тебе звільню.

Проти наступу меланхолії
я червоний вдягну сердолік.
Не зів’януть пониклі полії,
лиш голівоньки схилять убік.

Не родимою, не озимою,
ти не звабиш мене задарма.
Течією іди, стежиною,
там, за виром, твоя мілина.

Не повернеться річка в колію,
не потрібні для хвилі rails.
Понад мохом розквітнуть полії,
щоб мохи відчували сенс.




Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика любовная
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 13
Опубликовано: 21.02.2021 в 04:37
© Copyright: Александр Цветков
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1