про зозулястий льон


...змалечку пам’ятаю я, змалечку,
ще відтоді, як серцем не скнів,
коліжанку свою, коліжаночку,
каторжанку закоханих слів,

де кувала зозуля з недолею
за прокльоном останній прокльон,
я впаду ще живим і нескореним
в зозулястий понурений льон,

наді мною пліч-о-пліч, не в лінію,
ясени зашумлять на вітру,
і натхненный чи богом, чи Ліною,
не розкоханим в тебе усну...




Мне нравится:
1

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика любовная
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 13
Опубликовано: 18.02.2021 в 01:41
© Copyright: Александр Цветков
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1