про зозулястий льон

...змалечку пам’ятаю я, змалечку,
ще відтоді, як серцем не скнів,
коліжанку свою, коліжаночку,
каторжанку закоханих слів,

де кувала зозуля з недолею
за прокльоном останній прокльон,
я впаду ще живим і нескореним
в зозулястий понурений льон,

наді мною пліч-о-пліч, не в лінію,
ясени зашумлять на вітру,
і натхненный чи богом, чи Ліною,
не розкоханим в тебе усну...