Тінь мого капелюха


Тінь мого капелюха
                       «Який вогонь торкнувсь очей моїх
                         І спорожнив запалені орбіти?»
                                                                       (Вільям Шекспір)

Я люблю затінок
Як птах з сірим пір’ям
Любить дерево снів рибалок.
Я кидаю свою тінь на долівку трави
Наче не тінь то, а сонети Петрарки,
Наче не трава то, а кучері дівчини,
Що торгує устрицями та мідіями
На ринку міста-невдахи Дубліна.
Навіщо?
У затінку мого капелюха
Ховаються загублені пророцтва
Про жінок,
Що малюють мокрому склі пальцями
Знаки для перехожих-привидів,
Ховаються чорні мурашки стежок пастухів,
Що звикли забивати цвяхи в дошки
Так голосно, ніби вони не будують,
А співають осанну,
Хоча молитися треба мовчки –
І слухати тишу: там Істина.
У тіні мого капелюха сутінки:
Там ховаються від палючих променів
Світила нещадного
Подорожні буття – крилаті любителі квітів
Та птахи з якими можна поговорити,
І цвіркуни, що грають блюз
На скрипці крил –
Концерт для мертвих спогадів –
Сонце й посуха.




Мне нравится:
3

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Ключевые слова: тінь, верлібр, модернізм,
Количество рецензий: 3
Количество просмотров: 56
Опубликовано: 01.12.2020 в 04:12

Alinanatali69     (01.12.2020 в 22:15)
Дякую вам...читаючи рядки ваших віршів хочеться побути в тіні вашого капелюха :-)

Владимир Южный     (01.12.2020 в 12:23)
зі стилого ранку листопада, та в жаркий полудень липня.
дуже гарно намальовано. дякую, Шон.

Александр Цветков     (01.12.2020 в 04:32)
і тільки одвічний пройдисвіт сивий добродій Святий Патрік плентається стежками здивування серед вересових лук







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1