Вітер бамбукового лісу


Вітер бамбукового лісу
                   «Я продовжую, але не творю,
                     Я вірю в давнину і люблю її всім серцем.
                     Насмілюсь в цьому порівняти себе з Лао Пином.»
                                                                      (Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй»)


Якось
Рання осінь віщунка
Пророчила про часи занепаду,
Вітер волоцюга
Шурхотів листям бамбуку,
Бешкетував і шумів
У кленовому лісі спокою,
Вода стала прозорою,
А думки чистими,
Неспокій втопився
В глибокому колодязі,
Що виритий
Бородатим відлюдником.
Тоді вчитель
Сумно промовив учням,
Що грали мелодію
Мандрівний гусей
На старовинному цині:
«Шлях в Піднебесній втрачений.
Збудую я пліт і попливу в океан.
Але хто попливе зі мною? Певно, Ю?»
Цзи Лу почув це й пишався.
Йому й не втямки журба вчителя.
Тоді вчитель сказав:
«Ось Ю… Він переважає мене в хоробрості,
Сили йому не займати, але лихо!
Деревину для плоту знайти йому годі…»
А вітер ранньої осені
Так само шумів
У бамбукових хащах…



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Ключевые слова: верлібр, модернізм, Китай, Піднебесна, Дао,
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 5
Опубликовано: 16.06.2020 в 12:11
© Copyright: Нестор Степной
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1