Вісім


Вісім
                              «Той, хто вранці почув про Шлях,
                                Може ввечері і померти спокійно.»
                                                               (Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй»)


Рік був
Наче зламана гілка бамбука,
Наче кинуте рисове поле:
Травень сонцем землю спражив,
Серпень чорнив жниво дощами,
Велика ріка міняла русло,
Вітер західний
Забув у Серединні царства шлях.
Люди плутали імена і назви,
(Навіть тут – у царстві Лу)
Забували хто батько, хто син,
Черва скупилась на пряжу,
А люди на добре слово.
І вчитель тої ніякої осені
Зайшов з візитом
До князя Молодшого
І раптом помітив
На його подвір’ї квітучому
Коло дому
Драконами прикрашеному
Танцюристів,
Що танцювали у вісім рядів.
Тоді вчитель подивившись скрушно
Сказав своїм учням і людям,
Що його слухали:
«Якщо це можна стерпіти,
То що ж тоді стерпіти не можна?!»
А всі чекали на вітер західний,
А всі чекали на свято
Черлених кленів –
На свято дев’ятого дня
Дев’ятого місяця…



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Ключевые слова: верлібр, модернізм,
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 9
Опубликовано: 16.06.2020 в 11:42
© Copyright: Нестор Степной
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1