Сад і глибокий сніг


Сад і глибокий сніг
                              “Чи знайдеться хтось здатний
                                проявити протягом дня людяність?
                                Я не зустрічав людей,
                                яким не вистачало б для цього сил.
                                Може і є такі люди,
                                але я їх не зустрічав.”
                                                                                     (Конфуцій)


Сад, в якому ріс бамбук
Засипало глибоким снігом.
Сад, в якому колись цвіли сливи
Похований під крижаними перлинами,
Сонце, яке гріло хризантеми
Тепер невидиме за білою завісою
Снігу лапатого,
Що падає, падає, падає.
І така навколо білизна траурна,
Таке навколо глибоке мовчання,
Що навіть не можна було
Порушувати цю бездонну тишу
Словом.
Отак і сиділи учні німі
Біля Вчителя, що навчав мовчанням
І споглядали білі горнятка
З тонким візерунком чорним
Гілок бамбуку,
Що тріпотять на поривах
Неіснуючого вітру.
І так вони заглибились у споглядання,
Що не знали де вони -
Посеред кімнати
Чи серед чорного бамбукового лісу.
І тоді Вчитель,
Щоб порушити це мовчання моторошне
Сказав:
“Кожний помиляється
В залежності від своєї пристрасті.
Подивись на помилки людини,
І дізнаєшся ступінь її людяності.”



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Ключевые слова: верлібр, модернізм, Китай, Піднебесна, Дао,
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 12
Опубликовано: 15.06.2020 в 11:00
© Copyright: Нестор Степной
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1