Зламане дерево


Зламане дерево
                             «Мені щастить.
                              Люди обов’язково дізнаються
                              про кожну з моїх помилок.»
                                                                        (Конфуцій)


Якось вчитель
З кількома своїми учнями
(Не з юрбою шанувальників,
І не з кількома невігласами)
Блукав околицями:
Де ліс і потоки,
Де хмари і спів пташиний,
І побачили вони зламане дерево,
Що росло не сотню років і не дві,
Але впало не витримавши
Шаленого північного вітру.
І споглядаючи це дерево
Поглядом довгим як дощ,
Вчитель почув запитання
Учня свого Цзи Гуна:
- Якщо когось люблять всі односельці?
- Це погано.
- А якщо когось ненавидять всі односельці?
- Це теж погано. Краще, якщо
Його люблять лише хороші односельці,
А ненавидять погані.
Так відповів вчитель.



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Ключевые слова: верлібр, модернізм, Китай, Піднебесна, Дао,
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 5
Опубликовано: 15.06.2020 в 10:36
© Copyright: Нестор Степной
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1