Вишня цвіте


Вишня цвіте
                                «У давнину вчились
                                  Щоб поліпшити себе.
                                  Нині вчаться,
                                  Щоб сподобатись іншим.»
                                                                      (Конфуцій)


Весною теплою та лагідною,
Коли зацвіла вишня,
І в Піднебесній на час короткий
Запанував спокій,
Вчитель приїхав у Забуте Селище,
Де жив один старий відлюдник –
Сивий, як сова біла,
Всіяний зморшками, як кора кипарису.
Приїхав з метою єдиною –
Поговорити про істину.
І спитав Вчитель відлюдника
На ймення Гун Мін Цзя
Про мудреця Гун Шу Просвітленого:
- Чи правда, що він не говорить,
Не посміхається, не отримує?
І відповів відлюдник:
- Той, хто сказав це – перебільшував.
Він говорить вчасно –
І ніхто від слів його не втомлюється,
Сміється, коли весело –
І нікому його сміх не докучає,
Отримує, якщо справедливо –
І нікого його отримування не обтяжує.



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Ключевые слова: верлібр, модернізм, Китай, Піднебесна, Дао,
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 12
Опубликовано: 15.06.2020 в 00:12
© Copyright: Нестор Степной
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1