Епоха великої осені


Епоха великої осені
                                       «Настає пора,
                                         Коли зірка Да Хо все нижче…»
                                                                                           (Лі Бо)


В’яне епоха, квіти відходять в ніщо,
Стає минулим весна кольорів і літо,
Велику ріку перетинає жовтий дракон,
Між сторінками пожовклими «Весни і осені»
Вчителя вічності та ритуалу забутого
Побачив суху квітку пу-гун-ін,
Зрозумів, що нині епоха Великої Осені,
Епоха Занепаду
Прийшла в край весни дочасно,
Прийшла в країну квітів,
На землю ніжного лотоса.

Принесу я офіру вином рисовим
Синім, як наші мрії,
Семи Зіркам Неба.
Збудую великий човен
Кольору темної яшми
І відпливу від берега
Цієї дочасної осені,
І попливу на пошуки
Квітучого білого лотоса
До берегів далеких
Вічновесняного царства У.

Над баштами Тай Юані
Сходить (як завше) Сонце,
Я дочекаюсь, як західний вітер
Відкриє нарешті ворота,
І зацвітуть сто квітів…



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Ключевые слова: верлібр, модернізм, Китай, Піднебесна, Дао,
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 9
Опубликовано: 13.06.2020 в 13:34
© Copyright: Нестор Степной
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1