Білі вершники, білі коні


Білі вершники, білі коні
                              «Швидкі наші коні
                                Могли б позмагатися з вітром!»
                                                                                   (Лі Бо)

Ми сідлаємо коней
Норовистих, як західний вітер,
Витривалих, як сосни старезні
Гір кам’яних і стрімких Лун Шань,
Нестримних, як хвилі Східного моря,
Ми сідлаємо коней.
І мчимо наздогін вихору,
Летимо над пісками пустелі,
Над пасмами гір засніжених,
Над сухостоєм трави Степу,
Понад хмарами помислів,
Понад щедрими краплями злив,
Летимо в нескінченність –
Часу нашого темного,
Простору нашого прозорого.
Летимо судомно хапаючи
Повітря буття розріджене,
У посвистах вітру вчуваємо музику,
В криках вершників чуємо пісню,
В іржанні коней – одкровення,
В шаленстві пориву – просвітлення.
Летимо – доки дихаємо,
Летимо – доки думаємо,
Летимо – доки живемо.
Ми – вершники вічні.
Вічні блукальці.




Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Ключевые слова: верлібр, модернізм, Китай, Піднебесна, Дао,
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 7
Опубликовано: 10.06.2020 в 02:04
© Copyright: Нестор Степной
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1