Сміх пелюсток


Сміх пелюсток
                                       «Сміється з вигнанця
                                         Пелюстка, що плаває в чарці.»
                                                                                            (Лі Бо)

З нас сміються пелюстки –
Навіть вони – вічно сумні,
З нас сміються – квіти,
Буття яких мить коротка,
З нас – вічних вигнанців,
Що втратили Піднебесну,
Віддали її на поталу
Диким північним варварам,
Кочівникам безпритульним,
Сміються весняні квіти,
Сміються і нас запитують:
«Невже китайці не здатні
Тримати в руках меча,
Невже нездатні відвадити
Грабіжників ненаситних
Від наших земель плодючих,
Від наших рік прозорих,
Від наших полів зелених,
Від наших гаїв бамбукових,
Від наших гір священних?
Невже китайці змирилися
З дикунством невігласів,
З темними молокоїдами,
І їхніми ханами-злодіями?
Невже?»



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Ключевые слова: верлібр, модернізм, Дао, Китай, Піднебесна,
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 9
Опубликовано: 10.06.2020 в 01:59
© Copyright: Нестор Степной
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1