Наш сумний сад


Наш сумний сад
               «Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів…»
                                                                             (Богдан-Ігор Антонич)


Наш цвіт обірвано. І пусткою наш сад стоїть.
Жорстокий садівник посеред марева століть
Чужий і зайда – мріє порубати наш вишневий сад,
На пустищі собі садити чорний виноград
І готувати трунок із його гірких плодів,
І ним втруїти світ – птахам забракло слів:
І не папугам – солов’ям наляканим для співу,
Замовкли й зажурились сірі птахи посивілі,
Коли з сокирою у наш чарівний край
Прилізли нелюди. Палає небокрай,
Дідівську шаблю й кріса дістає орач,
Знов, як в старі часи над селами лунає плач
Сиріт і вдів. На герць за волю встануть козаки
Ми сад захистимо. Сьогодні. Й на віки.

2014



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика гражданская
Ключевые слова: сучасність, війна,
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 11
Опубликовано: 01.06.2020 в 01:47
© Copyright: Нестор Степной
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1