пісенька вівчара


І в затишку вишневого квітіння,
в світанковій сопілці вівчара,
і, навіть, в пристрасті богослужіння,
все марно і тужливая журба.
Все промене і все знайде початок.
Облиште. Зайве, бо зі мною лиш
сурма в руках у янгелів крилатих
і до утра, гадаю, ти простиш.
Простиш мені нетяму від розлуки,
простиш веселку літньому дощу,
простиш моє кохання без цілунків,
і я тобі у відповідь прощу
такий зненацька неприязний холод,
таку пекельну вірусну весну,
всі наші дні, що розійшлись по колу,
від камінця, що кинули в Десну.



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Стихи, не вошедшие в рубрики
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 18
Опубликовано: 28.05.2020 в 16:15
© Copyright: Александр Цветков
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1