Володар осені


Володар осені
                   «Володар осені мою майструє долю
                     І квіти заважкі мені
                     Й плоди занадто солодкаві…»
                                                            (Гійом Аполлінер)

А моїм життям бавиться
               Володар осені:
Жовтоокий руками холодними:
               Грається повелитель вихорів:
Бо життя моє – йому іграшка:
               Похвилинена, кленолистяна.
І кому який сенс шукається,
               А мені вітер над стріхою,
Де старих гнізд горобиних
               Купа спогадів,
А на дворі життя калюж брудних:
               Кожна як не свічадо то дзеркало,
А мені сонця півжмені і то далекого
               Нетутешнього і байдужого,
А мені товаришем забуте опудало:
               Співбесідником і порадником,
Що тобі дні мої, повелителю осені,
               Оберемком листя – і то в вихорі,
Кудись несеш, бо навіщо:
               Забагато осінніх філософів
На землі сарматського холоду:
               Кому весна, кому теплий прихисток,
А мені сад осінній з квітами падолистовими:
               Останніми, може айстрами,
Що вітер осінній напоїти збиралися
               Своїми пахощами йому непотрібними.
Чому ж блукаєш садом моїм, володарю,
               Садом оцим вічної осені.



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Ключевые слова: верлібр, модернізм,
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 3
Опубликовано: 23.05.2020 в 13:43
© Copyright: Нестор Степной
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1