Мета


Мета
                                     «Для туманів світанку
                                       Вони народились…»
                                                           (Федеріко Гарсіа Лорка)

Кохана, нас омивала вода
Холодна й прозора
Ріки, що падала з гір
Донизу –
У безодню людського духу.
Кохана, нас омивали дощі
Колючими краплями
Холодного літа,
Колючими, наче голки
Старезних зелених дерев.
Ми створені для туману:
Густого, як біле марево.
Ми створені для світанку:
Яскравого, як палітра художника.
Ми створені для буревію,
Що гарцює над крижами гір,
Наче не вітер він,
А божевільний огир.
Ми створені для дороги:
Нескінченної гірської дороги
Без кінця і початку.
Ми створені для вогнища:
Гарячого, наче серце,
Язикатого, наче трава.
Ми створені.
Серед нашого часопростору…



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Ключевые слова: верлібр, модернізм,
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 17
Опубликовано: 20.05.2020 в 01:26
© Copyright: Нестор Степной
Просмотреть профиль автора







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1