Тарасова пiсня


Напрочуд повилазило сміття.
У злі злилися хащі та сполуки.
Насамперед в усіх кутках життя,
Скрізь западенці та башибузуки.

Який він, западенець, з себе? Він -
Шалений, нетямущій розбишака.
Оці бійці з лісів та з полонин
Ось як ніщо австрійцям і полякам.

Ти маєш бути їхнім - чи з осель,
Чи депутат, чи журналіст, чи мер ти.
Їм треба більше влади та земель,
Бо хочуть жерти - щозавгодно жерти.

Де ж ті стосунки чесні і прямі?
Вертатися би до яких каденцій?
Де закружляло всупереч сім`ї?
Де взяли гору кляті западенці?

Де все пійшло не так? Де стався ссув?
Де коліі біди не в тому дусі?
Гидото-вишиванцем він не був.
Він лагідно кохав полячку Дусю.

Бодай оця хвороба - не на час.
Жорстока сліпота немов, неначе.
Вже грець співати мантру: "Наш Тарас!"
Він гепнувся б, коли б оце побачив.



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика гражданская
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 9
Опубликовано: 17.10.2019 в 13:58
© Copyright: Николай Ширяев
Просмотреть профиль автора






Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь!Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1