Колісниця Сонця


Колісниця Сонця
                             «Зітхаю, наче листям шелестить
                               Журливий вітер…»
                                                             (Франческо Петрарка)

Моя муза зеленоока
Явилась мені серед лісу Данте,
Серед листяних хащів
Над якими неслась в Океан
Колісниця шаленого Cонця.

Моя муза зеленоока
Сонетом сумного Петрарки
Співала мені про вечір,
Коли всі кольори гаснуть:
Навіть кольори стокроток –
Квітів Гасконі й Тулузи:
Сутінок альбігойців.

Моя муза зеленоока
Біля стежок оленів
Дарувала мені одкровення,
Таїну води і повітря,
Дарувала мені вічність,
Розказала мені про безсмертя
Тіла мого космічного
І духу мого невагомого.

Моя муза зеленоока
Блукала серед туману
Серед дерев колючих
Давніх, як оці гори,
Поринала в ріки холодні
Ступала ногами босими
На каміння круглі й гладенькі.

Моя музо зеленоока!
Де блукаєш ти нині,
В яких краях незнаних
Шукати мені сліди
Твоїх тендітних ніг…



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 5
Опубликовано: 11.06.2019 в 17:55






Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь!Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1