Спогади зникли


Спогади зникли
                               «Входить сонце в бурштин заграви
                                 Наче кісточка в абрикос…»
                                                                         (Федеріко Гарсіа Лорка)


Дощ змив спогади
Як змиває зграя метеоритів
Темряву ями Неба –
Такого ж бездонного,
Як майбутнє,
Як сам Час – незачесаний старець,
Першонароджений біловбраний.
Дощ змив спогади –
Пам’ять перетворилася
На чисту сторінку,
Де жодного слова
Не написано про коханняй ненависть.
Дощ, який все змиває,
Все оновлює, все робить чистим,
Як листок Китайського майстра,
Який тільки мислить,
Які ієрогліфи написати,
Який навіть не почав розтирати туш,
Який не має картини навіть в уяві.
Після дощу – особливо цього – літнього
Все так прозоро
Наче в краплі води.
Ось так і живу – без спогадів
Без думок незачесаних,
Без постулатів жорстоких,
Без тіней сіровбраних,
Серед снігу білого колючого,
Тільки з передчуттями.



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 10
Опубликовано: 08.06.2019 в 01:18






Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь!Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1