НАША ГОСТИНАЯ. Валентин Бут (подборка стихов. укр.)


НАША ГОСТИНАЯ. Валентин Бут (подборка стихов. укр.)
с. Межводное Черноморского р-на АРК

Бут Валентин Викторович работает преподавателем английского языка в Межводненской средней школе. Пишет стихи на украинском и русском языках. Занимается переводами. Также пишет рассказы, повести, фантастические произведения.

* * *

О Боже, как мы одиноки
На этой стынущей Земле!
И в отведённые нам сроки
В текучем времени потоке
Наш путь во мгле…

Во мгле извечной, безначальной,
Где соткан мир из тишины,
Как музыки аккорд начальный,
Но только вовсе не случайный,
Нам снятся сны…

Во тьме мне снится свет лучистый,
Прикосновенье нежных рук:
Любовь моя, — ты словно чистый,
Зовущий к свету, серебристый
Валторны звук.

БОЛОТО У МИХАЙЛОВСКОЙ ЦЕРКВИ
(ночь на первое марта)

Вечер, тучи. Неспокоен
Нынче старой церкви сон:
Солнце срубленной башкою
Кровью красит горизонт.

Свищет ветер над крестами,
Свищет, словно Аарон,
В небеса несёт пластами
Перепуганных ворон.

Солнце село. Тьма наплыла,
Хладом мертвенным дыша.
Край болота торопливо
Пробирается душа.

Эй, куда ты, подорожный,
Нечто жизнь не дорога?
Скачешь, головопорожний,
Прямо к чёрту на рога!

Аль не слышишь за собою
Ветра стон, как зверя рык?
Глянь, — вон щерит под вербою
Кто-то острый жёлтый клык!

Что брат, — в пятки сердце село?
Ну-к, скорей отсюда прочь!
Аль не видишь, — Азазелло
Ищет жертву в эту ночь!

Но, куда ж ты? — К церкви, милый, —
В ней спасения оплот!
Что ж ты рвёшься что есть силы
Прямо в глубину болот?

Поздно: там плеснуло глухо, —
Грешник, только что живой,
Канул в преисподней брюхо…
Может быть теперь совой

Сам он выйдет на охоту
Средь толпы исчадий зла,
Ведь стремящимся к болоту
Нет конца и несть числа…

НОЧЬ

Эта ночь не для чтения,
Эта ночь не для сна.
Эта ночь — наваждение,
Вновь над бухтой луна.

Вновь безудержно манит нас,
Кто б сказал, почему,
В эту лунно-прозрачную
Звёздно-синюю тьму.

Может, ищем спасения
От давящих оков,
Может, ищем значения
Неразгаданных снов…

Белый борт, — привидение,
Звёзды — под, звёзды — над.
И скольженье-парение
Время двинет назад.

Отложи ж своё чтение
И меня позови:
Эта ночь — искушение,
Эта ночь — для любви.

* * *

Ми йшли по стежці, де тисячоліття
Дрімали між запилених руїн.
Сюрчали коники, буяло в травах літо,
Зітхало море й гірко пах полин...
Все, як тоді... Все так же сонце сяє,
Легенький вітер ковилу займа,
Блакить небес і моря синь без краю.
Все, як тоді,
Лишень тебе нема...

* * *

Човни, припнуті до старезних верб,
Дрімають серед ряски та латаття.
Їм сняться мандри; срібний човник-серп
Їх манить, а куди — чи варт питати?

Шепоче стиха пишний очерет,
Хор жабок щось наспівує із Гріга.
І, мов той час, що плине лиш вперед,
Тече ріка дитинства — мила Крига...

* * *

Не сумуй, у нас все ще попереду,
Геть з чола безнадію зітри.
В понеділок, вівторок чи середу
Враз задують солоні вітри.
І наповняться білі вітрила,
І розправить душа свої крила.

Не зітхай за минулим — минулося.
Хай забудуться давні жалі,
З драговини людської нечулості
Ми ведемо свої кораблі
Через рифи брехливих принад.
І ми вже не повернем назад.

За межею, що слізьми полита,
Ми лишаємо край безнадій —
Усміхнись сонцесяйному світу,
Й, може, світ усміхнеться тобі,
Усміхнеться сердечно і щиро,
І з надії відродиться віра.

ВІЩУВАННЯ

Гей, циганко, дочко ночі,
Не співай про давні дні,
Не співай про чорні очі —
Щось невесело мені.

Погадай мені, ворожко,
Руку, дай, позолочу,
Напророч всього потрошку
І лиш волі досхочу.

Волі й вітру в чистім полі,
Коней білих, наче сніг,
Щоб забути давні болі,
Кинути їх в пил до ніг.

Напророч дорогу дальню —
Буде хай і не легка,
Лиш вкажи, що десь за даллю
Любить хтось мене й чека.

Так чекає, що не владен
Над її коханням час,
І що піп з кадилом ладен
Хоч тепер з’єднати нас.

Що ж зітхаєш, що шепочеш,
Чом вертаєш золотий?
Чом ховаєш чорні очі
В укривалі довгих вій?

Може коники не білі?
Чорні коні та страшні...
До палацу ж хоч приспіли?
Так, та стіни в нім тісні...

Отже, волю заступили?
Волі там немає, ні.
Таж курить димок в кадилі?
Так, та всі навкруг сумні.

Може, мила не чекала?
Жде й роками буде ждать.
Добре ж, постіль хоч постлали?
Так, та лиш тобі в ній спать.

ЛІТО — 57

Вечір, шепоти листу,
Вальс-бостон з радіол
І п’янить ціле місто
Аромат матіол.

Ще без бітумних патьоків
Цегляний тротуар.
А на танцях лиш натяком
Стильний репертуар.

Десь світанками волі
Фестивальні рої,
Але пасинкам долі
Не пізнати її...

Він — як місяць досвітній,
Вона — ніжність сама,
Йдуть і в цілому світі
Пари краще нема.

Неясні сподівання
Їм дарує ця ніч,
Запізнілим вінчанням
Між каштанових свіч;

Небо наче в Італії,
Оксамитом в зірках.
Крепдешинова талія
У засмаглих руках...

Ніч їх благословляє
На прийдешні роки.
І... ніхто ще не знає,
Що мої це батьки.

ЗОРЕПАДИ

Зорепади, зорепади —
З темних Всесвіту глибин.
Одинока зірка пада —
Мить на спалах, вік на тлін.

Мить — не встигнуть каркнуть круки.
Мить — і чорне небуття,
Де ні радості, ні муки,
Ні блаженства вороття...

Зорепади, зоресвіти —
Кажуть, в темряві, в імлі,
Набагато краще жити —
Хоч і темно, та в теплі.

Сяйво зір сліпому зайве,
Раб звика до власних пут,
А в пітьмі скоріше знайдеш
Ситий харч та теплий кут.

Зоресвіти, зорепади —
Знову зіронька летить.
Знову темряви принади
Хтось віддав за щастя жить.

Хай коротку, та вогненну,
Варту тисячі століть,
Незрівнянну, незбагненну
Чарівну єдину мить.


ПЕРЕКЛАДИ

Крістіна Розетті

СХОДЖЕННЯ

Чи вся дорога вгору?
До самого кінця.
Й весь день іти до двору?
Так, дальні ті місця.

Чи ж є там, де пристати
На час, як прийде тьма?
Господу як впізнати?
Там іншої нема.

Хто стрінеться в дорозі?
Ті, хто пішли до нас.
Постукать на порозі?
Там ждуть і в пізній час.

Здорожившись з походу,
Знайду спочинок там?
Там знайдеш нагороду
Чеснотам і гріхам.

Є постіль там для мене
І всіх, хто йшов туди?
Так, постіль поіменна —
Не зволікай, іди!


Йоганн Вольфганг Гьоте

ШТИЛЬ НА МОРІ

Глибока тиша огорнула світ,
Без поруху відпочиває море
І сумно споглядає шкіпер-дід
Гладенькі, наче дзеркало, простори.
Найменший вітерець не позіхне,
У мертвого все у полоні штилю,
В безмежному просторі не зітхне,
Не зворухнеться щонайменша хвиля.




Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Стихи на иностранных языках
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 24
Опубликовано: 04.03.2019 в 22:41
© Copyright: Лира Боспора Керчь
Просмотреть профиль автора






Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь!Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1