Вірші до І.Герран


Інні Г.
*** * ***
Багато років дорогу шукав,
Яка мене приведе до тебе.
Не знаю звідки, але я знав,
Що ти одна лиш мені і треба.
Я багатьох в цім житті стрічав,
Та дуже скоро прощався з ними.
Бо їх душею не відчував,
Хочь був завжди своїм між чужими.
Багато років себе питав -
Ти янгол, демон, чи все ж людина?
Мені здається тебе я знав
Раніше, як мене зна родина.
Тепер, коли я тебе знайшов
Й згадав все те, що не маю знати
Боюся втратити тебе знов,
Що навіть страшно лягати спати!..
*** * ***
Пташка моя сизокрила,
Квітка тендітна моя
Вибач, що нас розділило
Можливо на роки життя.
Вибач, благаю, кохана
Мою непокірливу суть,
Ти серця моєго осанна,
Благаю, мене не забудь.
Як свічка палає надія,
Що вистачить віри та сил
Незгоди здолати і мрія
Не втрате надламанних крил!
*** * ***
Володіти тобою не хочу,
Бо я сам люблю волю, як птах,
Але его нерідко лоскоче
Недовірою серце і страх
Прокидається, наче тварина
Ненаситна й жере почуття,
Без яких помирає людина,
Бо душа відліта в небуття.
Ти повір, я тебе поважаю
І люблю так, як ще не любив
Мить без тебе, кохана, страждаю,
Як раніше без тебе я жив!?
Ти остання і перша надія,
Заборонене щастє моє,
Таємниця моя ти і мрія
Відчини мені серце своє!
Не жени мене мила від себе
І від мене прошу не втікай.
Цілий Всесвіт без тебе не треба,
Не потрібен без тебе і рай.
У обох в нас поранені крила
І поранені душі у нас,
За що доля обох не любила,
Ми ще взнаєм в призначений час!
*** * ***
Ти народженна в місті Полонне,
Ти, хто взяла мене у полон.
Любов наша, як сльози солона,
Нам здається підчас - це все сон.
Поряд зраненні ми блукали,
В небуття пролітали літа,
Щастя ми в цьому світі шукали,
А в очах розлилась пустота.
Ми зустрілись, давно знайомі,
Й тимчасово такі чужі,
Півжиття провели як у комі,
На останньому рубежі.
А тепер як нам далі жити,
Де нам віри і сил знайти -
Одне одному все простити,
Щоб у вічність разом піти!
Людські клятви пусті і зради,
Гори скла розбитих надій,
Все це досвід який не радить
Піддаватися впливу мрій.
До фізичної боюсь болі
Тебе втратити, мила, знов!
Не тобі я невірю - долі,
Що краде у людей любов!
*** * ***
До сих пір я, мабуть, не кохав
І не знав, що таке кохання,
Бо з тобою лиш мила взнав -
В нас одне на двоїх дихання!
Й те, що в ритмі однім серця
Наші б′ються і однакові
Від початку і до кінця
Світлі мрії та сни чудові!
Лиш з тобою припам′ятав
Те, що було давно забуте,
Те, як я по світах шукав
Ту, без кого б мені не бути.
Лиш з тобою, кохана, взнав -
Звідки ми і куди йдемо,
I чому в Вічність я не попав-
Бо туди не ввійти окремо!
//




Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Лирика любовная
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 26
Опубликовано: 04.11.2018 в 02:33
© Copyright: Михаил Бессарабин Mikhail Bessarabin
Просмотреть профиль автора






Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь!Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1