Ти народжена в місті Полонених...


*** * ***
Ти народженна в місті Полонне,
Ти, хто взяла мене у полон.
Любов наша, як сльози солона,
Нам здається підчас - це все сон.
Поряд зраненні ми блукали,
В небуття пролітали літа,
Щастя ми в цьому світі шукали,
А в очах розлилась пустота.
Ми зустрілись, давно знайомі,
Й тимчасово такі чужі,
Півжиття провели як у комі,
На останньому рубежі.
А тепер як нам далі жити,
Де нам віри і сил знайти -
Одне одному все простити,
Щоб у вічність разом піти!
Людські клятви пусті і зради,
Гори скла розбитих надій,
Все це досвід який не радить
Піддаватися впливу мрій.
До фізичної боюсь болі
Тебе втратити, мила, знов!
Не тобі я невірю - долі,
Що краде у людей любов!
*** * ***
До сих пір я, мабуть, не кохав
І не знав, що таке кохання,
Бо з тобою лиш мила взнав -
В нас одне на двоїх дихання!
Й те, що в ритмі однім серця
Наші б′ються і однакові
Від початку і до кінця
Світлі мрії та сни чудові!
Лиш з тобою припам′ятав
Те, що було давно забуте,
Те, як я по світах шукав
Ту, без кого б мені не бути.
Лиш з тобою, кохана, взнав -
Звідки ми і куди йдемо,
I чому в Вічність я не попав-
Бо туди не ввійти окремо!
//
Михайло Бєсарабін



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Стихи на иностранных языках
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 19
Опубликовано: 22.09.2018 в 00:36
© Copyright: Михаил Бессарабин
Просмотреть профиль автора






Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь!Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1