Сад і його господиня


Сад і його господиня
                                                     «Смерть – часта гостя
                                                       Цих полів таємних
                                                      (Зрізає садівнице
                                                       Ці маки сліз)..»
                                                                                  (Федеріко Ґарсіа Лорка)

Сад синіх очей
Садівниця-білявка,
Господиня усіх його закутків,
Кожної троянди пишної,
Кожного каменю незламного,
Зрізає квіти нагостреним лезом.
Зрізає.
Сад, де всі стежки заплутані,
Де тиша щоденна гостя,
А птахи мовчать,
Як тільки господиня у білому платті
Прочиняє зі скрипом хвіртку:
Сад синіх очей,
Маків сумних і водозборів-глечиків,
Що збирають страждання по крапелькам,
Сад, в якому колись цвіли вишні.
Давно. Коли ми ще не навчилися плакати,
Коли Сонце здивоване
Зазирало в квітник росяний:
Квітник наших мрій.
Сад, де Калліопа згубила сандалі,
Терпсихора вколола пальчик,
Ерато подерла хітон,
Евтерпа зловила джмеля,
Нині стинає бліда господиня
(Зазирнути би їй в очі –
В оці глибини черепа –
В ці чорні безодні),
Нині зрізає блискучим металом
Кожен прихисток мурахи.




Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Количество рецензий: 1
Количество просмотров: 10
Опубликовано: 22.08.2018 в 23:21

Юрий Рыбка     (23.08.2018 в 08:00)
Куди ж та мураха
Надвечері прийде?
Де захист від птаха
Знайде бідолаха? ))

Сподобалось.
Чудовий замріяний вірш, що веде стежкою до підсвідомості...
Хай Вам щастить!






Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь!Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1