Рудий кудлатий бог


Рудий кудлатий бог
                                   Жителям царства Лу присвячую. Щиро.

Мандрівник на Схід
Подарує стоптані сандалі
Старому Прочанину.
Дракон священної ріки Бог
Розповість нам про кавалок
Забутої істини.
Якщо зможе...
Коли прокидаються їжаки,
Коли засинають черепахи,
Сонце - кудлате руде божество
Падає в колодязь вирію.
У моїй забутій землі Лу
Зацвіли абрикоси і сливи.
На могилі Конфуція
Безногий хлопчик
Заспівє мені оду
Про вік золотий...
У старій добрій Ірландії
Ппро весну саги
Складають друїди.
Мені б їхні струни...
Мені б з каменем Долі
Розмовляти навчитись!
І в той пагорб зелений піти...
У місті старому копаю рівчак -
Наповню його вином Арарату:
Хайяму на згадку.
Дві тіні поснули
Дивним сном наркомана.
А місто ковтає бруківку
Як бритву піна...
Малюю літери.
Забутий алфавіт.
Чи то етрусків чи то поганців.
Час як мереживо.
Для чого воду продаю дельфінам?
У шахи граю.
Сивий бородань - суперник.
Замість правил і фігур
Весняні дні
І мій блокнот доречний...

(Дякую, друже, за натхнення отримане від шанахі зелених пагорбів після прочитання твоїх творів. Ця химерія народилась раптово і сама попросилась на папір. Друїди тут ні при чому. Хіба як свідки…)



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 152
Опубликовано: 06.05.2015 в 22:37
© Copyright: Артур Грей Эсквайр
Просмотреть профиль автора






Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь!Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1