Вогник


Вогник
                                    «…Дивись,
                                         Не легковажить у променях світла трава.
                                         В дорогу!...»
                                                                                  (Райнер М. Рільке)

Шлях
Через гущавину зневіри,
Через очеретяні болота втоми,
Через теренові колючі хащі марноти,
Через ліс власного недосконалого «я»
До
Вогника
Маленького такого
Спалаху в темряві – вогника істини.
Блукаєш біля селища,
Де всі жителі збожеволіли
Бо наїлися мухоморів брехні,
Бо забули як то воно – думати,
Бо забули, що вони люди,
А не двоногі опудала,
Не споживачі чорної браги,
Не мішки для непотребу.
Шлях.
Візьми в свою торбу
Черствий окраєць філософа,
Горнятко для води неповернення.
Тобі йти ще довго…
Дуже довго…



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Белый и вольный стих
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 156
Опубликовано: 12.04.2015 в 12:48






Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь!Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1