Апокриф колючого лiсовика


Апокриф колючого лiсовика
«Може хоч борсук
У мої двері постукає. Разом
Щодо осені посумуємо…»
(Йоса Бусон)

Кожна осінь – це просто пожежа:
Палають ліси і парки
Багряним і жовтим вогнем.
Поети-єретики горять на цих вогнищах,
Які розпалює Торквемада жовтень.
Падолист-єзуїт ставить крапку
У цьому вироку сезону інквізитора.
І тільки їжаки – старі конкістадори
Вирушають на реконкісту
Раю зими, де спати будуть
Сном безпробудним
До часів весни ренесансу
Чи то до квітня бароко.
Я перед цим автодафе
Одягну черевики Ван Гога.
Але краще б я костур повісив
У південних горах,
Одягнув би рясу слів
Старого Сенеки,
І під парасолькою Стої
Мислив би про вогонь
Чи то сонця чи то Галактики
Чорний як оповідки Сфіфта…



Мне нравится:
0

Рубрика произведения: Поэзия ~ Верлибр
Ключевые слова: осінь, апокриф,
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 258
Опубликовано: 13.08.2013 в 12:33







Есть вопросы?
Мы всегда рады помочь! Напишите нам, и мы свяжемся с Вами в ближайшее время!
1