Про любість свою волала


Про любість свою волала

Туманом чар
у печери очей
вповзала.
на
громадившись сонмищем
та у саме
нутро злизнувши...
І там,
у саду душі моєї,
яблука рвала
і
ними
хрускотіла, хрускотіла.
жахіттям свідомість свою
отуманювала,
мурли-кала,
тілом
гнучким
загорілим своїм
обвиваючи,
придушувала!!!

В цілому
Це було приємно,
якби
не.
закінчилося
все
штриканнями
та страхіттями
спогадів...

І світ,
той місячний слід
у підсвідомості.

...І отрути амурної
слід
услід.
Слід у слід.  




Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках
Количество рецензий: 0
Количество просмотров: 10
Опубликовано: 19.11.2016 в 17:08
© Copyright: Ицхак Скородинский
Просмотреть профиль автора






1